Дорогою до села ростуть Липи, ровесники Золотої Липи в Бучачі.

За своїї 400 років, на своєму довгому віку вони були свідками страшного лихоліття татарських набігів, козацької звитяги. Ранені кулями першої світової війни, обпалені шаленими роками Вітчизняної війни. Дощі і грози, холодні вітри ламали їхнє гілля і рвали листя. Багато їх було повалено грозовими дощами.

Липи-скільки вони зустрічали людських долей! І так від ранньої весни, коли оживають старі липи до пізньої осені. Зустрічають, провожають, чекають…